Творчість вихованців

Тарасові

Ти був кріпак у ті часи

І став поетом на віки.

Стоїш тепер, Тарасе, ти на кручі,

Де Дніпро тече  могучий.

Сироту тебе малого узяли

І до дяка в науку віддали.

У вас сім”я велика й бідна,

Та не чує про це матуся рідна.

Ти  сирота  такий убогий

Стовпи  шукав  удалині.

Всевишній, милий   Боже,

 Не дай такої доленьки   мені!

Бувавши десь на чужині,

Моливсь за рідний край,

За нашу славну Україну -

Нехай же завжди буде рай!

Боровсь ти за свободу,

Наш Кобзарю, рідного народу.

Ти живеш і вічно будеш жити

 У пам’ятниках і в  своєму «Заповіті».

Тарасе, славний наш пророче,

  Вчимо твої ми твори так  охоче,                       

  Бо  маємо тепер безцінний дар-

 Відомий всьому світі твій «Кобзар».

                                                      Богдана    Куцак

"""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""

Голос пам’яті

Луна заклично голос крізь століття,

Душевна пісня лине крізь віки,

Їм доля обіцяє довголіття,

Талант їх пам’ятають земляки.

Хоч дехто з них вже відійшов у вічність,

Та пам’ять про заслуги їх іще жива,

Живіть, Шевченки, Ле, Драй-Хмари і Старицькі,

Бо згадує про вас багата на таланти Черкаська сторона.

А вашу справу ми продовжим гідно,

Збагачуючи словом Черкаський поетичний лан,

Творити й працювати будем плідно,

Уклін і шана всім поетам-землякам!

                                                                                                     Соколова Аліна

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

ОЛІМПІАДО!!!

Як гамірно довкола!

Зібрались всі...

Великий стадіон...

І гімн звучить...

Так урочисто

Все навколо тебе!

А він стоїть

І згадує,

Чого його навчали –

Тримай дистанцію.

Кріпись!..

Іди до перемоги;

Не забувай –

Оце твій шанс,

На тебе вся надія!

І гімн звучить,

І гамірно довкола,

І серце заніміло –

Все мовчить...

Лиш їй дають

По праву слово.

Олімпіада!!!

Гул століть...

Шаленства біг...

Метання слави...

Для кожного спортсмена

Олімпіади мить настала!

Ось вона!!!

Зібрала всі народи.

Готуються учасники

До успіху та перемоги.

Хтось впевнений,

Хтось весь тремтить,

Та в серці

Жевріє надія –

Якби ж ,якби ж

Ти переміг,

То став би

Чемпіоном.

Ще мить, і

Запала вогонь,

Той самий –

Олімпійський,

І вже початок,

Ти стаєш на старт...

Всміхаєшся – і...

Тобі так страшно

Ще ніколи

Не бувало!!!

Позаду старт...

Ви біжите,

Хтось перший,

Хтось останній,

Та кожен мріє

Про одне –

Побачить фініш

Першим!

А що ж тоді?

Визнання,

Гроші,

Слава –

Все твоє,

Здавалось, що ще треба?

Комусь достатньо,

Лиш тобі

Самої перемоги треба.

Біжиш ти першим,

Радий!..

Біжи!

Не кидай темп,

А кидай втому!

Прибіг!!!

Ура! Ти став ним!

Чемпіоном!

Олімпіадо!

Повір,

Він не забуде,

Твоєї радості і шуму.

Повір,

Коли б не ти,

Не став би він

Ні переможцем,

Ні спортсменом!

Спасибі,

Що об’єднуєш людей,

У прагненні знайти себе,

Здолати перепони,

Щоб досягти найвищої мети –

Скоріше йти до перемоги!

І гімн звучить,

І гамірно довкола,

І серце заніміло –

Все мовчить...

Лиш їй дають

По праву слово.

Ти сповнений

Всім тим,

Що радісне на світі,

Стоїш,

Всміхаєшся,

І плачеш...у душі.

Пече на шиї

Золото,

Омите працею й

Натхненням.

Ти заслужив!

Тобі вдалось!

Кричи,

Радій,

Поплач і...

Зупинись...

Лише на мить!

А далі знову в бій!

До перемог!

Для себе,

Для держави!!!

І гімн звучить,

І гамірно довкола,

І серце заніміло –

Все мовчить...

Лиш їй дають

По праву слово.

Олімпіада!!!

Міщенко Софія

                                  !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

                                   Дивовижний космос

Чому наш космос дивовижний?

Тому що все у ньому різне.

Галактики, зорі тут є і планети,

Також їх супутники й навіть комети.

Галактики схожі, як сестри й брати:

У кожній галактиці різні світи.

Живуть там комети, зірки і планети,

З планети Земля вилітають ракети.

У космос помчати, усе дослідити,

Бо дуже допитливі зараз в нас діти.

Про зорі, наприклад, усе хочуть знати,

Де зірка життя своє має почати?

В туманності, друже, що з газу і пилу,

Народиться зірка всім нам на диво.

Зоря гарячіє й дарує тепло,

Як вибухне, світиться в неї ядро.

А паливо в зірки коли закінчиться,

Червоною стане, щоб дуже зміниться.

На білого карлика враз обернеться,

Та дуже гарячою все ж залишиться.

Лиш попелом чорним життя завершить,

Вона потемніє й погасне умить.

Зоря супернова, коли вибухає,

По космосу світло своє розсіває.

З планети здається, що зорі всі білі,

Але вони різні і дуже красиві.

Червоні – великі найхолодніші,

І жовті, що трішки тепліші.

Блакитні і білі дуже гарячі,

Але із землі ти цього не побачиш.

Та є та зоря, що для нас найрідніша,

Вона нам найближча і серцю миліша.

Це Сонце, що щедро дарує тепло

І світло – без нього б ніщо не росло.

А там по орбітах кружляють планети,

Повз них пролітають хвостаті комети.

Комета – це куля із льоду і пилу,

До Сонця дійшла - собі хвіст відростила.

Дев’ять планет біля Сонця кружляє,

І Сонце їх всіх коло себе тримає.

Меркурій і Марс, і Земля, і Венера

Із каменю, друзі, щоб знали про це ви.

Із газу Юпітер, Уран і Сатурн,

І навіть планета така, як Нептун.

Наша планета на третій орбіті,

Сонячним світлом вона оповита.

Лагідно Сонце її зігріває,

Вона не кипить і вона не змерзає.

Повітря її зусібіч огортає,

І води планету Земля омивають.

Панує життя у воді й на землі,

Про це усі знають, дорослі й малі.

Ми любимо Землю, бо тут ми живемо,

На Землі ми родились і тут ми ростемо.

Домівки ще кращої нам не знайти,

Хоч ти облети на ракеті світи.

Тетяна Науменко